avangard-pressa.ru

Паливно-енергетичні товари залишалися найважливішою статтею російського експорту, і їхня частка у вивозі в країни далекого зарубіжжя в 1999 р. досягла 42,3% проти 39,2% в 1998 р. - Экономика

Основними торговельними партнерами Росії в 1999 р. залишалися промислово розвинені країни, що домінує положення займали країни Західної Європи.

Вони є головними споживачами паливно-енергетичних і сировинних товарів Росії й у той же час основними постачальниками в Росію встаткування, продовольчих товарів, медикаментів і іншої готової продукції. Надійною основою торговельного співробітництва Росії із цими країнами є паливно-сировинна спрямованість експортного потенціалу Росії, наявність досить развитой і стабільної договірно-правової бази, географічна близькість і розвинена мережа трубопроводів для поставки російських нафти й газу, що забезпечує низькі витрати на їхнє транспортування.

Серед інших країн великими торговельними партнерами Росії були США й КНР.

В 1999 р. на частку країн ЄС доводилося 34,4% російського товарообігу, країн СНД - 18,7; АТЭС - 17,1; ЦВЕ - 12,9%.

Основними торговельними партнерами Росії були Німеччина - оборот у розмірі 10,4 млрд. дол., Україна - 7,3 млрд., США - млрд., Білорусія - 7 млрд., Італія - 4,8 млрд., КНР - 4,4 млрд., Нідерланди - 4,2 млрд., Великобританія - 3,5 млрд., Фінляндія - 3,3 млрд., Польща - 3,2 млрд. дол.

Основна частина експорту в 1999 р., як і в попередні роки, доводилася на товари порівняно вузької групи экспортоориентированных галузей. Систематичне збільшення обсягу вивозу цих товарів без відповідного розширення їхнього виробництва вже привело до зайво високого ступеня їхньої експортної орієнтації, іноді на шкоду задоволенню внутрішніх потреб. Товарна структура російського експорту в країни далекого зарубіжжя повністю зберігає яскраво виражену сировинну спрямованість.

Досить важливими недоліками залишаються орієнтація на вивіз обмеженої номенклатури товарів і відсутність «дублюючої номенклатури», що позбавляє можливості проведення тактичного маневрування на ринку залежно від зміни ринкової ситуації.

Росія змушена експортувати товари цієї номенклатури навіть у вкрай несприятливих кон'юнктурних умовах, як це було в 1998 р. і початку 1999 р. При цьому парадоксальним є той факт, що з метою забезпечення валютних надходжень необхідність збільшення вивозу цих товарів росте в міру погіршення ринкових умов і зниження експортних цін.

Экспортоориентированные галузі, як і багато хто інші, Продовжують зазнавати значних труднощів у зв'язку з недоліком інвестицій, що не тільки перешкоджає збільшенню обсягів експорту традиційних товарів, але й позбавляє можливості проведення заходів щодо вдосконалювання його структури й підвищення економічної ефективності за рахунок освоєння виробництва й включення в експортну номенклатуру нових товарів, продуктів більше високого ступеня переробки й напівфабрикатів.

У сформованих умовах розвиток обсягів російського експорту практично повністю визначається зовнішніми факторами й, головним чином, рівнем експортних цін. Настільки глибока залежність експорту від кон'юнктурних коливань на світовому ринку по досить обмеженому колу товарів (нафта й нафтопродукти, газ, метали) створює погрозу національної безпеки країни.

В 2000 р. уперше за роки проведення ринкових реформ російський експорт перевищив рівень в 100 млрд. дол. Цьому сприяли рекордно високі контрактні ціни на нафту, значний ріст цін на інші види паливно-енергетичних товарів, чорні й кольорові метали й ряд інших основних експортних товарів. Також уперше в 2000 р. значно активізувалися імпортні закупівлі в країнах СНД.

Найважливішою статтею російського експорту в 2000 р. традиційно залишалися паливно-енергетичні товари. Дуже високі середні контрактні ціни на нафту й нафтопродукти, ріст яких почався наприкінці 1999 р. і тривав практично протягом усього 2000 р., сприяли збільшенню вартісного обсягу експорту продукції паливно-енергетичного комплексу на 80%, з них за рахунок росту цін - на 71%, фізичного обсягу - на 5%. У результаті частка цих товарів у загальному експорті в країни далекого зарубіжжя в порівнянні з 1999 р. виросла на 9,2 процентних пункти й склала 53,5%. Основним експортним товаром в 2000 р. у країни далекого зарубіжжя була сира нафта (більше 1/4 усього експорту в ці країни). У порівнянні з 1999 р. фізичний обсяг російського експорту збільшився на 10%, а середня контрактна ціна зросла на 62%. Експорт природного газу (по фізичному обсязі) у порівнянні з 1999 р. зріс на 2%, кам'яного вугілля - на 68%.

Другий за значенням товарною групою в російському експорті залишалися метали й вироби з них. Їхня питома вага в загальному експорті в країни далекого зарубіжжя знизився з 22,2% в 1999 р. до 17,9% в 2000 р.

Експорт машин і встаткування зріс на 14%, а їхня частка в загальному експорті в країни далекого зарубіжжя склала 7,7% проти 9,6% в 1999 р.

Основне місце в імпорті із країн далекого зарубіжжя в 2000 р. займали машини й устаткування. Їхня питома вага в загальному імпорті із цих країн склав 36,2% і в порівнянні з 1999 р. не змінився. Обсяг закупівель машинобудівної продукції також залишився на рівні 1999 р.

У структурі імпорту продукції машинобудування із країн далекого зарубіжжя 13% доводиться на продукцію приладобудування, 9% - на кошти наземного транспорту. У порівнянні з попереднім роком на 21% збільшилися закупівлі коштів наземного транспорту, в 2 рази скоротився імпорт судів і суднового встаткування. Інші групи істотно не змінилися.

Імпорт продовольчих товарів і сільськогосподарської сировини в 2000 р. скоротився в порівнянні з 1999 р. на 16%. Відповідно знизилася й частка цих товарів у загальному імпорті із країн далекого зарубіжжя до 23,9% проти 28,8% в 1999 р.

У значних обсягах здійснювалися в 2000 р. закупівлі продукції хімічної промисловості: у порівнянні 1999 р. їхній імпорт зріс на 25%, а їхня частка в загальному імпорті із країн далекого зарубіжжя зросла на 3,9 процентних пункти й досягла 20,7%. З основних товарів цієї групи можна виділити ріст імпорту медикаментів на 42%, хімічних коштів зашиті рослин - на 43%, каучуку - в 2 рази.

Основними торговельними партнерами Росії в 2000 р. були Німеччина, товарообіг з якої склав 13,1 млрд. дол. (126% до 1999 р.), Білорусія - 9,3 млрд. (133%), Україна - 8,6 млрд. (118%), Італія - 8,5 млрд. (172%), США - 7,3 млрд. (103%), Китай - 6,2 млрд. (139%), Великобританія - 5,3 млрд. (151%), Польща - 5,2 млрд. (161%), Нідерланди - 5,1 млрд. (116%), Казахстан - 4,4 млрд. дол. (169%).

Положення на світових ринках товарів, що є основою російського експорту, в 2001 р. поступово погіршувалося. Однак у перші вісім місяців 2001 р. ситуація на світових ринках була більше сприятливої для російських експортерів, чим в аналогічний період 2000 р. Найбільш різкі падіння цін на основні експортні товари в 2001 р. відзначалися в березні (на 5,3%), липні (на 8,9%), жовтні (на 12,1%) і листопаді (на 4,0%). В 2001 р. з урахуванням структури російського експорту по сукупності товарів, що включає близько 65% його вартості, вони були на 7,4% нижче, ніж в 2000 р. Таким чином, розвиток зовнішньої торгівлі Росії в 2001 р. відбувалося в менш сприятливих умовах, чим у попередньому році.

Погіршення кон'юнктури на світових сировинних ринках в 2001 р. не настільки істотно відбилося на підсумках російського експорту, як можна було очікувати. При зниженні рівня цін на 7,4% експорт скоротився на 2,4%, що пов'язане зі збільшенням фізичних обсягів вивозу товарів за рубіж. Імпорт в 2001 р. збільшився на 21,5%. Активне сальдо торговельного балансу за підсумками року скоротилося до 57,7 млрд. дол.

В умовах падіння цін на багато товарів приріст експорту досягався переважно шляхом збільшення фізичних обсягів експортованих товарів. Однак ріст фізичних обсягів експорту нафти й нафтопродуктів компенсував падіння цін тільки почасти. Збільшення експорту природного газу відбулося винятково в результаті збереження більше високого рівня цін, незважаючи на скорочення фізичних обсягів поставок природного газу не тільки в країни СНД, але й у країни далекого зарубіжжя. Експорт металургійної продукції зменшився через падіння контрактних цін і скорочення фізичних обсягів, що було зв'язано зі зниженням світового попиту на металургійну продукцію. Негативний вплив на динаміку експорту в 2001 р. робили й численні антидемпінгові процедури, спрямовані проти російських товаровиробників.

Найбільш істотний внесок у приріст експорту в 2001 р. внесло збільшення вартості машин, що вивозяться за рубіж, і встаткування, природного газу, круглого лісу, кам'яного вугілля, фанери клееной і чавуну, що була найбільший за період з 1994 р. В 2001 р. вартісний обсяг експорту машин і встаткування збільшився в порівнянні з 2000 р. на 1,3 млрд. дол., природного газу - на 1,1 млрд. Майже на 0,4 млрд. дол. зріс експорт лісової й хімічної продукції. За підсумками року експорт нафти скоротився на 1,4 млрд. дол., нафтопродуктів - на 0,6 млрд., кольорових металів - на 1,4 млрд., чорних металів - на 0,6 млрд. дол. Експорт інших товарів зменшився на 1,9 млрд. дол.

Зведений індекс фізичного обсягу експорту, розрахований на основі даних оперативної статистики ГТК РФ і Держкомстату Росії, в 2001 р. відносно 2000 р. склав 1,04. Його ріст був зв'язаний зі значним збільшенням (в %): фізичних обсягів експорту нафти - на 10,5, нафтопродуктів - на 12,9 (у тому числі мазуту - на 25,4), електроенергії - на 29,3, кам'яного вугілля - на 7,6, калійних добрив - на 27,6, круглого лісу - на 21,8, целюлози - на 6, фанери клееной - на 5, залізної руди - на 22,9, чавуну - на 63,4, вантажних автомобілів - на 64. За підсумками 2001 р. частка експортованої нафти в обсягах її видобутку склала 47,4% (в 2000 р. - 46,3%). Частка нафтопродуктів, що вивозяться за рубіж, в обсязі їхнього виробництва зросла з 50,3 до 55,4%.

Разом з тим по окремих товарах фізичні обсяги експорту в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. скоротилися: фізичний обсяг експорту природного газу зменшився на 6,7% (частка експорту природного газу в обсягах його видобутку знизилася з 34,9% в 2000 р. до 32,8 в 2001 р.), експорту прокату чорних металів - на 21,4%, алюмінію - на 3,8, міді - на 7,5, нікелю - на 4,3%.

За підсумками 2001 р. частка енергетичних товарів у структурі експорту склала (в %): 54,9 (в 2000 р. - 53,4), частка машинобудівної продукції - 10,5 (8,8), частка продукції лісового й хімічного комплексів - відповідно 4,4 (4,3) і 7,5 (7,2), частка металургійної продукції (без дорогоцінних металів) - 11,9 (13,6).

Ріст імпорту в 2001 р. багато в чому визначався підвищенням попиту на сировину й промислові й споживчі товари. Обсяги імпорту росли переважно за рахунок збільшення фізичних обсягів увезених з-за кордону товарів. Разом з тим по окремих товарах відзначався ріст контрактних цін, крім того, імпортери переорієнтувалися на закупівлі більше дорогих і більше якісних товарів у країнах далекого зарубіжжя Збільшення імпорту товарів з'явилося також слідством прийнятих правительством Російської Федерації мер в області регулювання зовнішньоторговельної діяльності, спрямованих на уніфікацію й зниження ставок імпортних тарифів, у першу чергу на машинобудівну продукцію.

Приріст імпорту в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. був зв'язаний головним чином зі збільшенням ввозу машин і встаткування на 3,4 млрд. дол., або на 31,7%. Закупівлі продовольства й продовольчої сировини зросли на 1,1 млрд. дол., або на 27,8%, медикаментів - на 0,5 млрд. дол., або на 39,7%. Імпорт товарів інвестиційного призначення збільшився на 24,3%.

В 2001 р. частка машинобудівної продукції в структурі імпорту збільшилася до 34% (в 2000 р. - 31,4%), частка сировини й промислової продукції зменшилася до 6,8% (8,5%). Частка продовольчих товарів і продовольчої сировини склала 12,2% (11,6%), частка непродовольчих товарів - 6,4% (5,4%).

В 2001 р. страновая структура зовнішньої торгівлі трохи змінилася. Експорт у країни далекого зарубіжжя скоротився, експорт у країни СНД, навпроти, збільшився. У динаміку імпорту спостерігалася протилежна тенденція: ввіз із країн далекого зарубіжжя істотно зріс, закупівлі в країнах СНД скоротилися. За підсумками 2001 р. частка експорту в країни СНД у загальному обсязі експорту збільшилася до 14,9% (з 13,5% в 2000 р.), частка імпорту із цих країн, навпроти, зменшилася до 24,6% (в 2000 р. - 29,9%).

По даним російської митної статистики в I півріччі 2002 р. зовнішньоторговельний обіг Росії склав 67,2 млрд. дол. і в порівнянні з I півріччям 2001 р. знизився на 3,7%: експорт - 46,7 млрд. дол. (зменшився на 7%), імпорт - 20,5 млрд. дол. (ріст на 5%). При цьому зовнішньоторговельна ситуація в II кварталі 2002 р. у порівнянні з I кварталом істотно покращилася. Так, обсяг зовнішньоторговельного обігу збільшився на 18,5%, експорту - на 17,8, імпорту - на 20,1%. Позитивне зовнішньоторговельне сальдо в порівнянні з I кварталом збільшилося на 1,95 млрд. дол.

Настільки значні позитивні тенденції в розвитку Російської зовнішньої торгівлі в II кварталі 2002 р. були обумовлені розвитком сприятливої кон'юнктури на світових ринках ряду основних товарів російського експорту, що сприяло значному росту зовнішньоторговельних цін і збільшенню фізичних обсягів експорту. У результаті в цілому за I півріччя 2002 р. у порівнянні з I півріччям 2001 р. мав місце істотний ріст фізичних обсягів експорту енергоносіїв (крім реактивного палива - через спад авіаперевезень), чорних металів, лісоматеріалів і целюлозно-паперових виробів.

Росту російського імпорту протягом I півріччя 2002 р. сприяло збільшення закупівель машинотехнической продукції (в основному технологічного встаткування й коштів водного транспорту), продовольства й сільськогосподарської сировини, чорних металів. При цьому ріст закупівель машин і встаткування в країнах далекого зарубіжжя збільшився на 28% (їхня частка в загальному обсязі імпорту досягла 37,3% проти 34,6 в I півріччі 2001 р.), продовольства й сільськогосподарської сировини - на 26% (частка в загальному імпорті - 26,7%), продукції хімічної промисловості - на 32%.

Збільшення обсягу імпорту мало місце повністю за рахунок росту закупівель у країнах далекого зарубіжжя - ріст на 19,5% при зниженні імпорту із країн СНД на 25,8%.

У цілому в 2002 р. обсяг зовнішньоторговельного обігу Росії перевищив рівень 2001 р. приблизно на 4%, головним чином за рахунок збільшення імпорту.

Разом з тим слід зазначити, що й на початку XXI в. частка Росії у світовому експорті й імпорті продовжує залишатися на дуже низькому рівні (за даними на 2000 р. - 1,6 і 0,7% відповідно). З метою зміни даної ситуації Росія починаючи з 1993 р. активно початку готуватися до вступу у ВТО, що значно полегшило б міждержавні торговельні операції Росії в частині зниження витрат реалізації товарів і впровадження на світові ринки.

Досить істотною передумовою для вступу Росії у ВТО як повноправний член є та обставина, що Російська Федерація виступає у всіх видах зовнішньоекономічних зв'язків, ставши відкритої для закордонних господарюючих суб'єктів. Її зовнішньоторговельна квота перевищує 44% ВВП, при цьому на експорт іде понад 24% ВВП (в 1990 р. - 18%). Це майже відповідає показникам розвинених країн.

В умовах відкритої економіки для Російської Федерації життєво важливого значення набуває проблема вибору стратегії й тактики ефективної участі в мирохозяйственных процесах. У стратегічному плані Росія ґрунтується на деполітизації міжнародних економічних відносин і їхньому розвитку на принципах економічної доцільності. Такого роду прагматичний підхід припускає реальну оцінку (і переоцінку) і створення передумов для ефективної перебудови всієї системи зовнішньоекономічних зв'язків Росії із країнами як далекого, так і ближнього зарубіжжя, і насамперед із країнами СНД.

Справа в тому, що ступінь економічної взаємозалежності із країнами СНД залишається досить значної. За наявними оцінками, навіть в 1995 р. рівень взаємозалежності країн СНД залишався вище в 5-6 разів, чим був у шести країн Західної Європи, коли вони приступилися до створення загального ринку, і в більшості випадків значно перевищував рівень зовнішньоторговельної взаємозалежності 12 країн, що входили в ЄС до кінця 1994 р.

З огляду на кризовий стан економіки країн СНД у сучасних умовах, варто підкреслити, що інших, могутніших резервів стабілізації положення, чим відновлення нормальних економічних відносин на постсоюзном просторі для забезпечення життєво важливих потреб кожної із цих країн у мінімально достатніх обсягах, ні усередині, ні за межами нових незалежних держав, по суті, немає.

Тому зацікавлені країни СНД уживають спроби реінтеграції на основі вироблення ефективного ринкового механізму економічної взаємодії.

У січні 1993 р. був прийнятий Устав СНД. Досягнуть певний прогрес у формуванні й розвитку організаційної структури СНД. Принципове значення для зміцнення співробітництва мають Договір про створення економічного союзу (вересень 1993 р.), Угода про створення платіжного союзу держав-учасників СНГ (вересень 1994 р.). Були створені Міждержавний банк СНД, Міждержавний валютний комітет (МВК). Однак Угода про платіжний союз реалізується в дуже складних і суперечливих умовах. Фактично тільки в 1995 р. зрушення в цьому напрямку відбувся лише у двосторонніх відносинах Росії з Білорусією, Казахстаном і Туркменією, з якими були укладені угоди про заходи щодо забезпечення взаємної конвертованості національних валют і стабілізації їхніх курсів.

Значні передумови до поглиблення й розширення співробітництва створилися у зв'язку із практичним формуванням Митного союзу трьох держав - Росії, Білорусії й Казахстану. Ці країни уніфікують не тільки митні тарифи, але й економічне законодавство в цілому. Особливо інтенсивно розвивається економічна взаємодія Росії з Білорусією.

У цілому місце й роль Росії у світовій економіці буде визначатися головним чином загальним рівнем економічного розвитку країни, результатами проведеної економічної реформи, кардинальним відновленням структури суспільного виробництва, розвитком експортного потенціалу.